Є так багато чуток, і так багато брудної інфи в ін.-неті, а коли ще й дивишся  протилежні сюжети на «блакитних» одеських телеканалах, які оспівують ВНЗ С.Ківалова, то і зовсім губишся, що собою являє НУ «ОЮА». Станом на 2012 рік. Отож, реалії від мене…

«Встречают по одежке…»

Оснащена академія краще, ніж про це можна мріяти  в сучасній Україні.

Корпуси, аудиторії, бібліотека, гуртожитки, спорт.майданчики, стрілків тир, церква, 5 кафе, музей рідкісної книги, юр.клініка, бювет.

ВСЕ працює як годинник. Навіть павліни в клітках і рибки в акваріумах.

«Провожают по уму…»

Викладачі дають хороші знання. При ентузіазмі студента, він/вона отримає шикарні глибокі знання. В академії можна слухати лекції на українському чи російському потоці, при цьому 2 рази на тиждень відвідувати  заняття  на англ.., франц., німецькій мові. Вчи скільки забажаєш!

Надзвичайно активна наукова робота (як для студентів, так і для дорослих….і не тільки для юристів безліч заходів, треба про них просто знати).

Шикарна робота міжнародного відділу. Знаєш мови + активний = є всі шанси навчатись закордоном/брати участь в між нар.заходах.

В академії дуже люблять вирощувати собі працівників. Вакансій багато. Викладача – складно собі заслужити (треба бути  к.ю.н. і т.п.). На секретарів/працівників на адмін.посадах з радістю беруть хороших дівчат-студенток. Там вони можуть проявити себе… або сидіти роками в одному кріслі до декрету. В аспірантуру/лаборантами беруть тих, хто суперкласно працював будучи студентом в певній галузі (конференції-конкурси вигравав). На адмін.працівників середньої ланки/помічників беруть студентів, які здатні «пахати» багато і змістовно на певні цілі – як на мене, найбільш перспективний шлях. Дуже рівностно відносяться до «зради», якщо піти працювати в інший ВНЗ або ще кудись, якщо ти цінна людина. Але незамінних людей не існує (…виростуть нові).

Оцінюють потенціал студента з огляду на (як вже зазначала) здобуті високі перемоги, і роботі у студ.самоврядуванні. Звичайний середньостатистичний студент який лише ходить на пари і знає навіть на «5» такі перспективи для себе не відкриє, для цього треба стрибати, щоб бути на голову вище інших!

Контингент.

70% - діти розумні. Навіть якщо «мажори», то ерудовані і мають що сказати з загальних знань на семінарі. Немало кар’єристів. Багато зубрил і відмінників. Є багато дітей з звичайних українських сімей, без протеже в ВНЗ. Є трохи бидла…але наркоманів виганяють відразу. Є привілейований прошарок (десь 10%) – які з них юристи ми не знаємо, але вони приносять на крутих конкурсах своїм виграшем піар ВНЗ, тому наділені всіляким сприянням керівництва спокійно закінчити ВНЗ; з-поміж них місски, спортсмени, активісти молодіжки ПР тощо. Але і серед них є ті, що вчать все на «5».

Комунікація керівництва та студентів.

В небагатьох ВНЗ країни викладачі ходіть на вечірки до студентів. А також на їх вистави студ.театру, концерти, разом саджати дерева на склонах.  

Хорошими студентами цікавляться. До них прислухаються. Коли я вигравала якісь конкурси, так, щоб про це писали ЗМІ і інф. згодом з*являлась на сайті академії,  мене запрошував хтось з керівництва на бесіду. Власне ціль  у них була  просто дізнатись «хто ти? Чим ти дихаєш?». Згодом запам’ятовували і пропонували в академії працювати в певному напрямку.

В академії достатньо просто студенту прийти з хорошою ініціативою якогось заходу (припустимо, всеукр.рівня, і не лише юридичного) і отримати дозвіл на використання приміщень академії.

Але якщо тобі треба отримати собі особисто якийсь дозвіл/підпис верхівок керівництва, ти можеш просидіти під їх кабінетом вкрай довго. До Ківалова, наприклад, можна сидіти з 8 до 20 неділю кожен день  і не попасти. Це пригнічує.

Обов’язково всі студенти і працівники академії мають підписатись на передплату газети «Слово». Без варіантів. З року  в рік. І заперечень бути не може.

Дисципліна жорстка. Студенти завмирають і не дихають в присутності вищого керівництва ВНЗ. Як і викладачі.

Недоліки трапляються звичайно. На останній сесії ходив ужастик про «списки деканату», через які студентів «зрізали» зі стипендії, ставивиши їм нижчі оцінки. Не приємно. Не зрозуміло. І, "так", студентів "запрошують" на заходи, де ПР потрібна масовка (з метою виховати повагу до вищого керівництва держави,звичайно!), але поки нема виборів-вкрай рідко. 

Корупція. Є. Але зі знаннями можна за весь період навчання все здати і самому. Плюс немає (як в ОНУ) закидів а-ля «купіть монографію викладача – отримайте +1 бал на іспиті».

Підсумок.

В перші хвилини стрічки «Адвокат диявола», коротко, але дуже «смачно» показано як влаштована Фірма, де головному герою запропонували працювати: працівники товаришують родинами, живуть в одному будинку, знають коли  у кого будуть діти, системно ходять на спільні корпоративи. Мені вкрай часто здається, що Одеська Юридична Академія влаштована за таким же принципом, тільки більш продуманим: ти тут навчаєшся (з коледжу в ВНЗ), знаходиш друзів, будуєш собі  кар’єру, одружуєшся (кафе академії часто «здають» під весілля), на Днях народження академії профком дарує квартири тим, хто їх заслугував із працівників(і інші відзнаки), всі підписані на одну газету, всі ходять(мають можливість ходити) до однієї церкви, разом на суботники-дискотеки, всім колективом радіють за отримання чергового к.ю.н., д.ю.н., працівники пишно святкують  свої особисті дні народження в академії, тут же займаються спортом, будують політичну кар’єру, шанують своїх випускників і дружбу з першими особами держави, і, навіть, мають свій телеканал і базу відпочинку….що я ще пропустила??

P.S. Я, як неординарна студентка, «яка завжди вимагає до себе особливої уваги» ( так сказав мій друг вчора), цю увагу в ОЮА отримувала. Від деканатів, керівництва, викладачів. Але її треба заслужити.

Довго розбиралась в  ситуації і довго думала чи щось вам про неї розказувати, і який толк від того, але все ж подумала про межі справедливості і про те, «хто… якщо не ти?», коли всі мовчать.

 Щороку  до Дня Юриста в Україні визначають кращих юристів в рамках конкурсу "Юрист року" в різних номінаціях, серед яких "студент-юрист". «Лауреатами Конкурсу за відповідними номінаціями стають юристи, які досягли найкращих результатів у роботі за підсумками року та відповідають вимогам професійної і ділової етики»; "Завданням конкурсу є: визначення найвагомішого вкладу правників у професійний розвиток своєї діяльності;" - сказано в Положенні про конкурс.

 ( Не буду приховувати від шановного Читача що я двічі була лауреатом названого конкурсу і тому знаю «всю кухню». Також з 2011 року є членом КРМЮ, яка в попередні роки традиційно була співорганізатором конкурсу.) 

 Цього року, в планах КРМЮ, як завжди, на серпень-вересень було заплановано проведення конкурсу в номінації «студент-юрист року». Але Союз юристів України (СЮУ) (основний організатор «Юрист року») та теперішній міністр юстиції перебувають в контрах, тому в останній момент про спільну співпрацю не домовились, отже КРМЮ (консультативно-дорадчий орган при МінЮсті) організацією відбору в даній номінації не займався. Сам же СЮУ казав про те, що цю номінацію виключать з переліку.

 А далі – як в дитячому віршику: «Було тихо. Дуже тихо». Інформаційної кампанії НЕ було.  Всі мої знайомі які минулого року були в фіналістах, за рік напрацювали собі значних досягнень і хотіли б цього року позмагатись за звання «студент-юрист року» і чекали коли оголосять про відбір, думали що номінацію зкоротили, конкурсу не буде.  … Потім бачимо в прес-релізах: Був. І номінація була. І переможець в номінації "студент-юрист року" – Місс Донбас. … Справді шикарно ;)

 Дівчина стверджує, що навіть був окремо  етап визначення лауреатів і їх відзначення, але про те хто туди увійшов, час і місце проведення мовчить. Також в загальних фразах каже що «просто заповнила анкету на сайті», як дізналась - «та всі в академії знають про цей конкурс» (ага :)) -  мах 50 чол знають з усього ВНЗ +10 викладачів). Головне  – досягнень в юридичній сфері пререможниця не має. 

 Зазначу, що минулого року в десятку лауреатів увійшли дуже талановиті і розумні студенти (які мають десятки ВАКівських статей чи переможці світових конкурсів судових дебатів), з сильною конкуренцією між собою, але переможцем в номінації стала .. невідома в кругах активних молодих юристів студентка Київського університету права НАН, про яку єдине що вдалось дізнатись з сайту її ВНЗ «президент студ.самоврядування ВНЗ».  Тому тенденція вкрай невтішна…

 Наостанок,  щиро хочеться побажати обом дівчатам дорости до фахівця в сфері юриспруденції  високого  рівня, аби виправдати своє звання «студент-юрист року». А СЮУ – подумати про «якість переможців» і ІМІДЖ та РЕПУТАЦІЮ конкурсу «Юрист року» і всіх його складових! Адже в переможцях всіх номінацій мають бути  ті, на ПРОФЕСІЙНИЙ рівень яких будуть рівнятися тисячі юристів нашої держави.

Ще трохи про спірні моменти конкурсу на сторінках Тижня.